Jump to content

МАТРИЦЯ


BSB

Recommended Posts

Нєо – дурний неофашист у якого амнезія, дежа-вю та хвороба паркінсона. Вважає себе супермєном, носить довжелезний плащ і постійно задає ідіотскі питання

Морфей – наркоман зі стажем, лисий нєгр, що прийняв Буддізм і також носить довгий шкіряний плащ. Вчився у Москві, тому непогано розмовляє по-русськи

Триніті – коханка Нєо

Агенти – кацапські санітари, перевдягнені божевільними

Ріган – кацапський развєдчік і зрадник. Носить бородку а-ля Депеш Мод і мнить себе філософом

Огакул – стара єврейка з Одеси

Також наркомани, водії грузовиків, голоси, божевільні діти та інші.

 

Епіграф:

Imagine, there is no spoon

(Де ложка, *ЦЕНЗУРА*!)

 

Частина Перша. Тіпа рєальний мір

 

Сцена Перша

 

На сцені неприбрана кімната, посеред якої стоїть компьютер, по якому чатиться Нєо. Раптом екран починає блимати і до терминалу вламується бридка рожа Морфея.

 

Нєо: Ой!

Морфей: Шукай дівку з зайчиком на сраці.

Нєо: Ти хто?

Морфей: Хочеш знати правду?

Нєо: Шо-о?

Морфей: Питаю: Хочеш знати правду?

Нєо: Яку?

Морфей: Тьху! (відключається)

 

У двері дзвонять

 

Нєо: Хочу!… тобто, Хто там?

Наркомани: Це ми. Є?

 

Нєо шаркає до дверей і відчиняє їх. Наркомани бачать компьютер і випадають на ізмєну

 

Наркомани: (тремтячим голосом) Давай!

Нєо: Бабки гдє?

Наркомани: (озираючись на телевізор) На…

Нєо: На…

Наркомани: Дьорнєш?

Нєо: Ідьом…

 

 

 

Сцена Друга (дуже коротка)

 

Дискотека. Усі дурні чи пьяні. Крізь товпу бігають санітари і ловлять якусь дівку. Дівка видирається, *ЦЕНЗУРА* усе довкола та верещить: “Агенти, агенти!”. Періодично вона стрибає та дрига ногами. Санітари ловлять її та колять у сраку шприцем. В цю мить Нєо помічає на ній намальованого крейдою а-ля плейбой зайчика.

 

Сцена Третя

 

Нєо прокидається у божевільному домі. На ньому намотане простирадло на манер кацапської смірітєльної рубашки

 

Нєо: (намагаючись випростати руки і дістатися сигарет) От... *ЦЕНЗУРА*!

 

Входять санітари

 

Нєо: Ага, агенти, *ЦЕНЗУРА*! (З цими словами він таки витягує праву руку та показує санітарам американський фак)

Агенти: Ну шо, проснувся, *ЦЕНЗУРА* Січас ми зробим процидурку. Любиш процидурку? Мням, мням :) Якщо ти вважаєш шо ти крутий, то ми тобі скажемо: ти – падло! Ми санітари, ми – чистимо заразу. А зараза – це ти. (З цими словами санітари пиздять Нєо по печінці та засовують йому до заду гнуту столову ложку) Уяви – немає ніякої ложки. (Санітари регочуть та залишають палату).

Нєо: (виймаючи з заду ложку) Десь я вже чув таке… про конхвету…

 

Сцена Четверта

 

Блатхата Морфея. На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.

 

Нєо: Шо тут?

Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!

Трініті: Буе-еееєєє....

 

Морфей дістає з-під плаща різнокольорові колеса і протягує їх Нєо

 

Морфей: Візьмеш червоне – будєшь кльовим парнєм, підсядеш на тожє, шо і ми. Візмеш синє – будеш лохом конкрєтним, бо то крейда.

Трініті: Буе-еееааааа....

 

Нєо тягне руку спочатку до червоного, потім до синього, потім знову до червного. На лобі в нього видно тяжку роботу мислі. Наважившись, він таке бере червоне колесо і їсть його.

 

Морфей: (Протягуючи Нєо пляшку портвейну) На, запий

Трініті: Бууууууе-еееєєє....

Нєо: (Розплющуючи очі і дуже голосно) Я знаю Кунг-Фу!

 

З цими словами він починає молотити меблі, п’яних кацапів та інший хлам, що розкиданий по комнаті

 

Трініті: Шо він робить?

Морфей: (дивиться на зелений сніг) Він рухається!

Трініті: Не так швидко! Буе-еееєєє....

 

Нєо продовжує молотити повітря, подекуди влучаючи у стіни. В таких випадках він кричить «Хе!» і *ЦЕНЗУРА* ногами прєпятствія. Очі його заплющені, рот усміхнений. З усього видно, що Нєо дуже гарно.

 

 

Сцена П’ята

 

Нєо прокидається з дикого бодуна. Він увесь в синцях та садинах. Навколо лежить попизжена мєбєль, якісь кастрюлі та штук сорок зкрючених дугою ложок. Поруч із Нєо хропе Морфей. Посеред кімнати мичить Трініті. Від цього мичання і розліпля очі Нєо.

 

Нєо: (хрипко) Хто тут?...

Морфей: (не прокидаючись) Хочеш знати правду?

Нєо: Нєє...

Морфей: То знай, тут ти.

Нєо: Хто я?

Трініті: (показуючи навколо) Ти робив Кунг-Фу

 

Нєо обводить кімнату поглядом. Потім тихенько витягає з кишені Морфея мобільного телефона і тремтячими руками починає щос набирати. Морфей прокидається.

 

Морфей: (до Нєо) От я щяз комусь! Віддай трубу..

Нєо: (набравши таки шось, дико оре в мобілу) ЗАБЄРІТЄ МЄНЯ ОТСЮДА!!! АА-А!

 

На столі дзвонить старовинний телефон. Морфей підходить до нього.

 

Морфей: (дивлячись на Нєо) Дозвонився? (знімаючи трубу) Ну, “Алльо!”

 

Нєо зі страхом відкидає мобілу.

 

Морфей: (з участю) Тобі мабуть треба до Огакула...

Нєо: Хто такий Оракул?

Морфей: Хочеш знати правду? Ой нє, мовчи. Потім побачиш. Він знає, що живе у Матриці. Він відчіває Матрицю. Він навчить тебе, як зламати Матрицю.

Нєо: А почєму я должєн єйо ломать? І *ЦЕНЗУРА*?

Трініті: Бо ти *ЦЕНЗУРА*!

Нєо: (помічаючи себе у дзеркалі) І чого я лисий?!

 

Сцена Шоста, де Нєо вчиться літати

 

Морфей: (до Нєо) Це імітатор. Навколо тебе – штучна реальність. В ній ти самі правила, що діють в Матриці. На деяки ти можеш спиратися, деякі можна зламати.

Нєо: А как я узнаю, шо можна ломати?

Морфей: (стоячи вже на даху височенного будинку поруч із Нєо) Пизданеш і узнаєшь.

Нєо: (радісно) Правду?

Морфей: (хитро) Ага. Стрибай.

 

Нєо заплющує одне око і підозріло дивиться на негра

 

Нєо: І на хуя?

Морфей: Пізнаєш правду! Лєті, да?

 

Морфей штовхає Нєо з даху.

 

Нєо: (хаотично вимахуючи руками) Оооо-ой *ЦЕНЗУРА*-а-а-ааа!...

Морфей: (красиво кружляючи навколо Нєо) Лєті, а не “*ЦЕНЗУРА*”!

Нєо: *ЦЕНЗУРА*-а-а-ааа!...

 

На останній ноті він гупається об асфальт як мішок гівна і плющиться мов діснеєвський зайчик. Над асфальтом стирчать лише очі, якими Нєо дикувато озирається. Поруч плавно, неначе картонна ракєта у фантастичних фільмах, приземляється Морфей.

 

Морфей: Білі не вміють літати...

Нєо: (спльовуючи зуби) От саразф я вфтану, то ти фука, ляжеф

 

Нєо вільною рукою відшкрябує від асфальту спочатку *ЦЕНЗУРА* потім говову і переверається на бік. Зі звуком пробки шампанського він ширшає, набуваючи нормальної форми і піднімається. На поясі Морфея верещить пєйджер.

 

Морфей: (перебираючи різноманітний хлам, шо навішано у нього під плащем) Час іти.

 

Нєо хромає за Морфеєм харкаючи кровью та ширяє у повітря ногою намагаючись попасти негру в спину.

 

 

Частина Друга. Матріца

 

По-за Сценою

 

Кабінєт главврача. На столі стоїть тарілка борщу, поруч з якою сидить Ріган, та табличка "Сміт", відповідно зі Смітом. Ріган судорожно їсть. У Сміта у вухо всуното кусок дроту від телефону, який він постійно теребить. В руці в ньохо мухобойка, якою він час від часу *ЦЕНЗУРА* по столу.

 

Сміт: Так от, нас цікавить, хто пре у лікарні колеса?

Ріган: Ам-гум… Скоко? Платішь скоко?

Сміт: (намагаючи тримати себе, але з металом у голосі) Хто ділєр?

Ріган: (закатує очі і огидно плямкає) У мєня єсть свої інтєреси - тарєлка борща каждий дєнь і дімедрол!

Сміт: Добре, тарілка і ампула…і ложка в день!

Ріган: Три!

Сміт: Дві! Дві ампули дімедрола на вечір і імя!

Ріган: (шипить) Морф-ффей! Це він, клятий нігер, навчив Нєо кунг-фу, це він знає правду, але (починає плакати) ні-ііікому не-е ка-аажжее-еее….

Сміт: (тиркаючи вухо з дротом) А зара пошєл *ЦЕНЗУРА* бо нічо не получішь.

 

Сміт хуярить мухобойкою по голові Рігана. Ріган перестає хлюпати, тихенько пиздіть зі столу ложку і тихенько рачкує у двері.

Сцена Перша

 

Засмічена квартира старої єврейки на призьвисько Огакул. Прямо на підлозі сидять дебільні дітки, що граються здебільного алюмінієвими ложками. Входять Морфей та Нєо.Останнього тіпає та сіпає у різні боки. Рухи в нього поривчасті, очі блищать, пальці тремтять.

 

Морфей: (намагаючись обнять єврейку) Ом-мане Падре Хум!

Огакул: (дивлячись на Нєо) Хаге Кгіша, синку. А хто цей *ЦЕНЗУРА*

Морфей: (огидно кривляючись) Він хоче знати пГ'авду

Огакул: (знову дивлячись на Нєо) Ну і шо ето с табой? Ти двігаєшься такі как Агент!

Нєо: (тіпається) Я... угк… знаю... укг… Кунг! Хву!..

Огакул: Віжу. Но ти полюбіш ту, шо умегла, а она полюбіт тєбя. І кто-то из вас умгет. Ілі нє умгет…. Но кто-то такі умгєт.

Нєо: (сіпаючи головою) Кунг! Хву!

Огакул: (витягаючи шось з кишені) Нєт, божеж мой, от на - з’їж.

 

Нєо не дивлячись жере, давиться, харкає слиною і знову жре. Поступово його попускає.

 

Нєо: (дикувато озираючись) Гдє я?

Огакул: Ти в бєзопасності. Ти у дгузєй.

Нєо: От спасібо, я краще піду

 

Нєо виходить повз дебільних дітей, що від нічого робити, мнуть ложки

 

Нєо: (до Морфея, що чекає на нього в коридорі) Шо це за *ЦЕНЗУРА*

Морфей: Нічого не кажи. Я не хочу знати ту *ЦЕНЗУРА* – він витягує з-за пазухи старого замацаного телефона який починає огидно дзвонити – Ми повераємось.

Нєо: Куди?

Морфей: Додому, у рєальний мир!

 

Морфей знімає трубку і тієїж миті з дверей вистрибують Агенти.

 

Нєо: (радісно підстрибуючи) Ага, Агенти, *ЦЕНЗУРА*!

Агенти: (крутячи Морфея) От ти, ніггер, нам і потрібен. Ідьом, нас ждєт главврач!

Морфей: (з гордістю озираючись на Нєо) Я дуже страшний!

Агенти: Ага. Як обізяна. Га-га-ггаааа! (регочуть)

 

Агенти пиздять обох ногами, рухаючись, як для наркоманів, невловимо швидко. На мить Нєо охоплює прозріння, він відчуває правду, але якась *ЦЕНЗУРА* хряцає його в потилицю і розуміння згасає.

 

Сцена Друга

 

В кімнату, де сидить Трініті і Ріган входить Нєо. Він у сраку п'яний. По підлозі розкидано шприци, невеличкі червоні колеса та штук триста ложок.

 

Нєо: (співає) "Па шир-рокай да-арр-роге, па Сі-і-ібірррі з канво-оєм!…"

Трініті: Де Морфей?

Нєо: (показуючи пальці хрест-на-хрест) "АйПі мой двєсті сор-рок п'ять, я в айсік'ю хаачу оп'ять!…"

Ріган: Де Морфей?!

 

Нєо закатує очі, голосно гуде, та водить локтями, як паровоз.

 

Трініті: Останній раз питаю, де Морфей?

Нєо: (падаючи раком) Він знає правду, а я знаю кунг-фу-уу! - З останніми словами його нудить прямо на підлогу, шприци та ложки

Ріган: (шепоче до Трініті) Морфея взяли Агенти! Нєо - сука!

Трініті: (підходить до Нєо і кладе його голову собі на коліна) Що сталося з Морфеєм?

Нєо: Збрроя! Мені потрібна зброя! Я стріляти хочу!

Ріган: Зроби йому клізму, бо помре

 

Трініті бере величезну клізму, та любовно сує її Нєо у сраку. Нєо, не помічаючи, хапає найбільшу ложку шо поруч обома руками і починає терти її бік об бетонну підлогу. Коли лезо стає наче бритва, Нєо ховає ложку у штані та приймається за іншу. Ріган з острахом дивиться на вже п'ятнадцяту заточку, шо робить хлопець, та тихенько задкує.

 

Нєо: А ну стояти, *ЦЕНЗУРА*!

Ріган: (хтиво намагаючись улибнуться) Что, ну чьто такоє?

 

Нєо кидає ложку в Рігана, ложка влучає тому у груди, де й залишається стирчати. На підлогу щось капа з розбитої у кармані Рігана ампули. Нєо підходить до тіла, макає палець у жижу та сує його до рота.

 

Нєо: От бач, дімедрол! Ссучився, падлюка, я зразу запідозрив!

 

Ріган тихо осідає на підлогу. Його пальці судорожне шкребуть по пилюці. Права лишає слід дуже схожий на слово “Матриця”, а ліва – “Ми тут як блядськи батарейки”.

 

 

Сцена Третя

 

Знову кабінет главврача. До кабінету влітає Нєо з клізмою у жопі. На стільці тихо марить Морфей. Його очі заплющені, руки зв’язані. Поруч копошаться лікарі.

 

Нєо: Ага, то тут в вас штаб! – голосно бздить, клізма випадає і на підставлену долоню падає невеличке червоне колесо, яке кунгфуїст сує у рота негру.

 

Морфей плямка, миттю вирячує очі і з голосним «чпок» зникає. На стільці лишається лише старий замацаний телефон.

 

Сміт: Зараз ми тобі покажемо «Штаб»!

Нєо: Я знаю Кунг-Фу та вмію літати!

 

З цими словами він *ЦЕНЗУРА* головного лікаря телефоном. Телефон дзвонить, лікар падає, інші – тікають.

 

Заключна Сцена

 

На ковдрі лежить обдовбана Триніті та ще декілька всмерть п’яних кацапів. Один з них сидить перед древнім телевізором і дивиться на зеленуватий «сніг». Входить Нєо. Трініті починає блювати.

 

Нєо: (вирячуючі очі) Ну ні хуя сєбе!

Морфей: Добро пожаловать у рєальний мір!

Трініті: Буе-еееєєє....

 

Нєо зриває важку штору, за якою відкривається замацане вікно і решітка. Вправним ударом голови він б’є скло, вириває зубами грати та поринає у бездонну синю далечинь. З високого неба лунає «Я ЗНАЮ КУНГ-ФУ-Ууу!»

 

©Paul Zhdanov (pzhdanov@kyivpost.com), серпень – вересень 2000

 

Розповсюдження вільне, посилання на автора та “подяку” обов’язкові.

 

Особлива подяка Івану Туруку за творчі ідеї та натхнення не кинути розповідь після першого ж листа

©

Link to comment
Share on other sites

Букаф много, читаеццо с трудом

читается с трудом не изза того что букафф много, а изза того что буквы не наши и образуют какие то непонятные слова.прочитал три абзаца, на каждом пятом слове задумывался о переводе... нунахСерый, переведи на русский.
Link to comment
Share on other sites

Create an account or sign in to comment

You need to be a member in order to leave a comment

Create an account

Sign up for a new account in our community. It's easy!

Register a new account

Sign in

Already have an account? Sign in here.

Sign In Now
  • Recently Browsing   0 members

    • No registered users viewing this page.

×
×
  • Create New...